Розлади харчової поведінки: ознаки, причини та методи лікування

Маєте постійне занепокоєння вагою тіла та фігурою, дотрпимуєтеся суворих дієт або значно обмежуєте себе у їжі, а кожен зрив у харчуванні супроводжується почуттям провини? А, можливо, їжа стала для вас способом втішитися або втекти від стресу?

Такі ситуації знайомі багатьом і часто здаються звичними — особливо у світі, де культ здоров’я й краси диктує суворі стандарти. Проте за цими, на перший погляд, «нормальними» звичками можуть ховатися розлади харчової поведінки — серйозні психічні стани, які впливають і на тіло, і на емоційне здоров’я.

Редакція MEDplus запитала у психотерапевта та психіатра Ярослави Марункевич та Анастасії Краєвської, клінічного психолога, психотерапевта, спеціаліста з РХП, що таке насправді розлад харчової поведінки, як його розпізнати та чому важливо звертатися по допомогу — без сорому і без самозвинувачень.

Ярослава Марункевич

лікарка психіатриня, психотерапевтка, PhD, доцент у ВНМУ ім. М.І. Пирогова

Анастасія Краєвська

клінічний психолог, психотерапевт, спеціаліст з РХП

«Кожна третя-четверта клієнтка звертається з проблемами, пов’язаними з їжею. І дуже багато хто роками не розуміє, що їхні симптоми — це не просто «я не можу зібратись», а серйозний сигнал» – наголошує психолог Анастасія Краєвська.

Що таке розлад харчової поведінки і як зрозуміти, що це не просто любов до їжі?

«Розлади харчової поведінки (РХП) — це психічні розлади, при яких порушуються стосунки з їжею, тілом і собою. Це не просто «люблю солодке» або «раз на тиждень з’їла піцу». Це коли їжа стає єдиним способом заспокоїтись, покарати себе або відчути бодай якийсь контроль», — пояснює психологиня Анастасія Краєвська.

«Це клінічний діагноз, який може поставити лише лікар-психіатр на основі діагностичних критеріїв», — додає психотерапевт Ярослава Марункевич.

За словами експертів, РХП можуть виглядати зовні по-різному, але завжди мають спільне: їжа перестає бути джерелом життя і задоволення, і перетворюється на інструмент покарання, заспокоєння або контролю. Розрізняють 3 основні типи РХП, які найчастіше діагностуються:

• Нервова анорексія — свідоме обмеження харчування, спотворене сприйняття власного тіла, порушення менструального циклу в жінок або зниження лібідо в чоловіків.
• Нервова анорексія — свідоме обмеження харчування, спотворене сприйняття власного тіла, порушення менструального циклу в жінок або зниження лібідо в чоловіків.
• Компульсивне переїдання — втрата контролю над кількістю спожитої їжі, навіть якщо фізичного голоду немає. Найчастіше такі епізоди супроводжуються сильним внутрішнім напруженням перед їдою та відчуттям провини, сорому або відрази до себе після.

Також зараз психологи виділяють новий тип розладу харчової поведінки — «орторексія».

«Це розлад харчової поведінки, що характеризується навʼязливим прагненням до виключно «здорового» харчування. Офіційно такого діагнозу поки що немає, але це серйозна проблема», — каже Анастасія.

Тривожні дзвіночки орторексії:

• компульсивне читання складу продуктів
• сором і тривога після «заборонених» продуктів
• виключення цілих груп їжі (вуглеводи, молочка, м’ясо)
• нав’язливе стеження за «ЗСЖ»-блогами
• високий рівень дистресу без «чистих» продуктів

Коли варто починати реагувати на проблему і звертатися до фахівців?

«Показовий момент — коли думки про їжу, тіло, вагу починають займати більшість простору в голові. Це вже не просто звичка, а глибша історія — часто пов’язана з емоціями, травмами, потребою в безпеці та прийнятті», — стверджує Анастасія.

Психологічна причина виникнення РХП

«Прагнення турботи та любові, бажання бути захищеним та цінним, страх втрати, проявляти свої емоції, а також страх порожнечі та втрати контролю, почуття вразливості, слабкості, провини та сорому чи відрази до себе — усе це емоції, які часто лежать в основі розладів харчової поведінки», —
каже психіатриня Ярослава.

Багато хто думає, що РХП — це лише про їжу. Але насправді це — про біль, який не знайшов іншого способу бути почутим. У культурі, де бути слабким — соромно, а проявляти емоції — «непристойно», тіло бере на себе весь тягар.

«Коли немає дозволу злитися — людина починає карати себе. Коли багато не висловленої туги — їжа дає тимчасове відчуття тепла», — пояснює Анастасія.

«Тихі» сигнали, які вказують на РХП

Не всі, хто має РХП, мають помітну втрату чи набір ваги. Часто зовні людина виглядає «нормально», а всередині — веде жорстоку боротьбу з собою.

Сигнали, через які варто насторожитися:

• постійні думки про їжу, планування «що з’їм — чого не з’їм»;
• відчуття провини або сорому після приймання їжі;
• страх «зірватися»;
• харчування за схемами «чорне-біле»: або все дозволено, або нічого;
• відсутність задоволення від їжі.

Як підтримати близьку людину з РХП?

Починати потрібно не з дієт чи порад, а з підтримки та прийняття. РХП — не «каприз», а серйозний психічний стан, що вимагає фахової допомоги.

«Найперше, потрібно делікатно сказати, що варто проконсультуватися з фахівцем ментального здоровʼя. Не засуджувати, не знецінювати проблему. Найкраща підтримка — сказати: я поруч, я пройду цей шлях поряд з тобою», — радить Ярослава.

Покажіть людині свою зацікавленість, поясніть, що тут і поруч, готові вислухати й допомогти «Я хвилююсь, бо бачу, що тобі важко. Якщо захочеш поговорити — я поряд», радить Анастасія.

Фрази, які НЕ варто говорити людині з РХП:

• «Просто їж нормально»
• «Подумай про наслідки»
• «Ти ж не виглядаєш хворою»
• «Подивись, як інші живуть»
• «Тобі просто треба взяти себе в руки»

Якщо ви щиро хочете допомогти людині та підтримати її, краще скажіть:

• «Я бачу, що тобі важко»
• «Я поруч, якщо захочеш поговорити»
• «Мені важливо бути для тебе підтримкою»

Помилки, яких найчастіше припускаються батьки чи партнери, намагаючись «врятувати»?

Найпоширеніші помилки, які виділяють психологи, від людей, які прагнуть допомогти:

• надмірний контроль над людиною
• ультиматуми, наприклад, «їж або підемо до лікаря»
• тиск на тіло, наприклад, «ти така красива була раніше»
• повне ігнорування проблеми

З чого починається шлях до одужання?

Психологи виділяють кілька першочергових і важливих кроків на шляху до одужання від розладів харчової поведінки:

Крок 1. Усвідомлення

Шлях до змін починається з чесної фрази собі: «Я більше не хочу так жити». Це момент, коли людина визнає, що проблема є — і водночас розуміє: вона в цьому не винна.

Крок 2. Робота з харчуванням

На початковому етапі важливо відновити нормальне, регулярне харчування без дієт, підрахунків калорій і жорстких обмежень. Це база для подальшої терапії.

Крок 3. Самоспостереження

Можна почати вести щоденник харчування й емоцій — відстежувати, що саме провокує переїдання чи обмеження. Це допомагає краще зрозуміти власні тригери.

Крок 4. Звернення по допомогу

Якщо є відчуття, що самостійно впоратися не виходить — настав час звернутись до фахівця. Це не ознака слабкості, а навпаки — свідоме рішення на користь власного здоров’я й життя.

Як лікують РХП?

«В терапії РХП важливий командний підхід: психотерапевт, психіатр, дієтолог, ендокринолог, а також залучення родини. Лікування включає когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) і, за потреби, медикаменти», — розповідає Ярослава.

На всіх етапах важлива психоедукація — розуміння, що відбувається і чому.

«Повне відновлення від РХП можливе. Але це не про повернення до «колишньої себе», а про новий, глибший стосунок із собою. Одужання — це коли їжа перестає бути ворогом або розрадою. Коли тіло — не для контролю, а для життя. Це свобода: їсти, відчувати, бути собою без постійного страху й контролю», — зазначає Анастасія.

Якщо вам здається, що з вами «щось не так»

Це може бути боляче, страшно, соромно. Але звернення по допомогу — це не поразка, а крок до життя, в якому ви — не ворог самі собі.

Тому важливо чітко відрізняти турботу про себе від контролю, який руйнує життя. «Ключова відмінність — у почутті після дії. Турбота залишає тепло, спокій, внутрішню м’якість. Контроль — виснажує, напружує, породжує сором або страх.

Турбота питає: «Як я можу про себе подбати?». Контроль — диктує: «Ти мусиш бути кращою, худішою, правильнішою». Із любові до себе чи з ненависті до себе — це головне запитання», — пояснює психолог Анастасія.

Порада від психолога для людини, яка зараз знаходиться у найскладнішій точці свого досвіду боротьби з розладом харчової поведінки:

«Ти не зламанa. Ти зараз просто в точці, де дуже болить. Але з неї можна вийти — крок за кроком. Це не твоя провина, і ти не одна. Я знаю, як страшно. Але я також знаю, що з цього болю може народитися нове життя — м’яке, повне й справжнє. Ти заслуговуєш на нього. І в тебе точно вистачить сил».

Підписуйтеся на MEDplus, щоб отримувати ще більше перевіреної інформації про ментальне та фізичне здоров’я. Бо здоров’я — це не про контроль, а про любов.