Цифрова патологія. Нова ера діагностики та супроводу лікування захворювань

За останні десятиліття відбувся значний прогрес у лікуванні онкологічних захворювань. Сьогодні можна стверджувати, що хвороба є виліковною за умови її виявлення на початкових стадіях – показники лікування та подолання п’ятирічного бар’єра після встановлення діагнозу є значно вищими. Саме виявлення злоякісних утворень на початкових стадіях і постановка правильного діагнозу, моніторинг патоморфозу захворювання є основою успішного лікування. Як цифрова патологія може змінити ситуацію з діагностикою онкозахворювань в Україні редакція MEDplus запитала у лікарів-патологів.

Гичка Сергій

лікар-патолог

• Доктор медичних наук
• професор, завідувач кафедри патологічної анатомії Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
• президент Асоціації патологоанатомів України

Ніколаєнко Софія

лікарка-патолог

• генетик
• директорка гістологічної лабораторії «Діалог»

— Як ви оцінюєте стан діагностики онкологічних захворювань в Україні на сьогодні?

— У діагностиці онкологічних захворювань можна виділити декілька основних етапів: скринінговий, клініко-візуалізаційний та етап морфологічної верифікації.

Скринінговий етап включає спостереження у сімейного лікаря, регулярні (щорічні, щоп`ятирічні й т.д.) профілактичні обстеження (ендоскопії, мамографії тощо), лабораторні дослідження (ПАП-тест, PSA тощо) відповідно до міжнародних протоколів із ранньої діагностики онкопатології.

Клініко-візуалізаційний етап на сьогодні є найбільш розвинутим завдяки кількості та сучасному оснащенню закладів охорони здоров’я різних форм власності, наявністю достатньої кількості фахівців (лікарі-радіологи, лікарі-ендоскопісти, лікарі-гінекологи) та доступності методів обстеження.

Однак постановка діагнозу онкологічного захворювання потребує морфологічної верифікації. Первинна верифікація проводиться у закладах охорони здоров’я, у складі яких є патологогістологічна лабораторія, або у спеціалізованих центрах.

Наступні кроки включають імуногістохімічні та молекулярно-генетичні дослідження, які потрібні для імунофенотипування (​​метод для визначення та характеристики клітин за допомогою їх імунологічних властивостей) та визначення молекулярного профілю пухлини. Останні дослідження виконуються в обмеженій кількості закладів, що негативно впливає на показники ефективності лікування онкологічних захворювань в Україні. Значна кількість пацієнтів обмежується виключно гістологічним дослідженням, що унеможливлює персоніфікацію лікування. Так, розкривається лише гістологічний тип пухлини та нехтуються її біологічні особливості.

Інша проблема третього етапу – це недостатня кількість фахівців лікарів-патологів, які працюють за сучасними стандартами діагностики. Застосування цифрової патології в діагностиці онкологічних захворювань взагалі знаходиться в зародковому стані.

— Що таке цифрова патологія в онкології та які можливості для лікарень відкриває ця технологія?

— Цифрова патологія – це напрямок патології, який зосереджується на управлінні даними на основі інформації, отриманої з оцифрованих гістологічних препаратів (скелець). Технологія заснована на використанні спеціальних цифрових сканерів, котрі здатні фіксувати зображення гістологічного препарату з високою роздільною здатністю, з подальшим зберіганням і передачею інформації через телекомунікаційні засоби. Завдяки цьому патологи отримують змогу консультувати випадки віддалено.

У 2017 році агентство уряду Сполучених Штатів Америки, яке відповідає за регулювання і контроль якості безпеки та ефективності лікарських засобів (FDA) дозволило використання цифрових гістологічних слайдів для скринінгової (первинної) гістологічної діагностики. Сьогодні методи цифрової патології широко використовуються в освітніх цілях у країнах Європи, США, Великій Британії та активно вдосконалюються для застосування у клініці. Завдяки публікації слайдів у відкритому доступі вітчизняні університети також активно впроваджують цю технологію у навчальний процес.

У США, Ізраїлі та інших країнах цифрові слайди відіграють важливу роль у первинному діагнозі онкопатології й подальшому направленню пацієнтів до спеціалізованих центрів.

Що дає пацієнтам впровадження цифрової патології?

• Пришвидшення скринінгової діагностики та більш точні результати.
• Залучення до діагностики кількох фахівців, що підвищує її якість.
• Збереження оцифрованих слайдів в картці пацієнта.

— Які кроки, на вашу думку, необхідно зробити на рівні держави та лікарні, щоб технологія ефективно працювала?

— Для поширення технологій цифрової патології державі потрібен дозвіл використання їх у скринінговій діагностиці захворювань. Лікарням необхідно забезпечувати якість виготовлення гістологічних препаратів, мати сканер та навчений персонал.

Для організації процесу впровадження цифрової патології, моніторингу якості, аналізу отриманих даних необхідне створення референтного центру та залучення регіональних закладів охорони здоров’я.

Цифрові сканери мають бути встановлені у референтних центрах у містах, де проводиться найбільша кількість гістологічних досліджень (Львів, Одеса, Дніпро тощо).